Понеділок, 22.10.2018, 22:28
Вітаю Вас Гість | RSS
Пошук
Вхід на сайт
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 14
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Немирівська ЗОШ І-ІІІ ст.

Історія села Немирівка

Історія села Немирівка

З історії с.Немирівка У далекому минулому село називалося Курдуля, за іменем польської поміщиці шляхтянки Курдулі. Розміщувалося там, де тепер знаходиться хутір Лісовики. Разом із українцями жили і поляки. На початку ХІХ століття село перейшло у власність до поміщика Немира від прізвища якого і пішла назва села Немирівка.
     Село Немирівка відповідно до архівного запису за 1909 рік входило до складу Радзивилівської волості, Кременецького повіту, Волинської губернії. У 68 селянських дворах тоді проживало 343 жителів.
     Лише одиниці селян жили заможно. Але і вони потерпали за своє майбутнє, виплачуючи податки та внески до банку за викуплену землю. Та найважчим було становище наймитів, праця яких тривала по 12-14 годин. Їх заробітна плата за місяць становила 3 карбованці.
    Важливим етапом посилення національних настроїв стала Перша світова війна. Якраз на рубежі Радивилова (поблизу Немирівки), де закінчувалася Російська імперія і починалася Австро-Угорщина найгостріше постала трагедія бездержавності українців: вони мусили вбивати один одного, захищаючи інтереси цих двох імперій, що розпадалися.
    Ще напередодні Першої світової війни у Немирівці був збудований перший храм. Але бої між російськими і австрійськими військами, що точилися при кордоні Російської імперії, тобто поряд із Немирівкою, пізніше – сутички різних політичних сил, які тут відбувалися, позначилися на долі церкви: внаслідок вибухів снарядів стіни були пошкоджені. А одного разу спалахнула пожежа, яка остаточно зруйнувала храм.
    Про ті часи нагадує могила "всім полеглим у 1914-1919 роках”. Їх хоронили ще при тій, згорілій церкві. Тут покояться як бійці царської армії, так і воїни Української Народної Республіки.
   Вдруге церкву в Немирівці вивершили в 1923 році.

За часів царської Росії і панської Польщі (1921-1939 р.) у с. Немирівка школи не було. В с. Батьків діяла церковно-приходська школа, , де навчали Закону Божого і письма і яку відвідували діти села Немирівка.

       У 1935 році на кошти місцевих селян була побудована семирічна школа, де навчання велося на польській мові. Але своєї рідної мови діти теж не забували. Таємно розучували українські пісні, п’єси і ставили їх на саморобній сцені.

       В роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945) школа була зруйнована. По її закінченні, у 1946 році було відкрито українську школу у старій селянській хаті.

       У 1947 році по ініціативі голови сільської ради Крука Василя Павловича було збудовано нову школу, де сьогодні знаходиться приміщення сільської ради. Будівельним матеріалом був розібраний панський будинок у с. Дружба, який при допомозі місцевих жителів і учнів Гаврилюка Василя, Крука Андрія був перевезений на будівництво школи. Директором навчального закладу було призначено Копцюха А.О. Із-за відсутності зошитів, учні писали на обривках газет. На клас був один підручник, який знаходився у вчителя.

       Під час 1948-1949 навчального року було організовано колективи художньої самодіяльності: учнівський хор, танцювальний ансамбль, які на районному огляді конкурсі зайняли перші місця і були відібрані на обласний конкурс.

       У 1950 році директором був призначений учасник Великої Вітчизняної війни Грабовський Ілля Федорович, який очолював її 10 років. За цей час зміцніла навчальна база, започатковано роботу піонерської та комсомольської організацій. На роботу була прийнята перша піонервожата Біронт Лариса В’ячеславівна, яка укомплектувала піонерські ланки, загони. Піонерська дружина носила ім’я Олега Кошового. Виховання відданості більшовизму, і особисто Сталіну – було найважливішим покликанням школи.

       Із 1953-1954 навчального року семирічна освіта стала обов’язковою. Через нестачу класних кімнат, яких було чотири навчальний процес довелось організовувати у дві зміни.

       У 1959 році відповідно до прийнятого закону відбулась структурна перебудова загальноосвітньої школи, введено восьмирічний термін навчання. У зв’язку із постійним збільшенням учнів із сіл Батьків, Немирівка, Гаї-Лев’ятинські (160-180 учнів) у 1970 році було побудоване нове двохповерхове приміщення школи, площею 1840 кв.м. Із 1973 року школа стала дев’ятирічкою. У зв’язку із прийняттям рішення запровадити обов’язкову середню освіту, з 1 вересня 1990 року школа була реорганізована із неповної середньої у середню школу. У 10 клас було прийнято 12 учнів. Класним керівником було призначено вчителя фізичного виховання Котюка Миколу Сергійовича.

      Із 2003 року вчительський та учнівський колективи активно включились у реалізацію програмноцільових проектів:

      "Шкільний автобус”, "Шкільне поле”, "Озеленення шкіл”, "Спортивний майданчик”, "Спортінвентар”, "Волонтерський рух”, "Внутрішній туалет”, "Шкільний інтернет”, а в 2004 р. – "Шкільне телебачення”, "Шкільний музей”. Обладнано навчальні кабінети, сучасний комп’ютерний клас. В 2007 році введено в експлуатацію електрокотельню.

       На даний час в школі навчається 157 учнів, працює 26 вчителів, 6 з яких випускники школи. .

       Школа надає освітні послуги: · державний стандарт освіти;

· профільне навчання (два напрями профілізації):

суспільно- гуманітарний (історико-філологічний) і природничо- математичний (фізико-математичний);

· поглиблене вивчення окремих предметів; · вивчення курсу за вибором "Практичне право”;

· індивідуальне навчання хворих дітей;

· діє 2 групи продовженого дня Перспективи розвитку:

· впровадження нових педагогічних технологій, нових форм і методів навчання, направлених на розвиток особистості;

· продовження впровадження профільного навчання в старшій школі;

· впровадження навчання за модульною формою в профільних класах.

· впровадження особистісно - орієнтованого підходу у навчально – виховний процес.

       За післявоєнний період існування школи директорами закладу були:

Копцюх А.О.– 1947-1950 рр.

Грабовський І.Ф. – 1950-1960 рр.

Бельмас Г.Ф.– 1960-1966 рр.

Гнатюк В.І. – 1965-1966 рр.

Підпалюк Р.В. – 1966-1976 р.р.

Мишко І.С. – 1976-1981 рр.

Чуліпа М.К. – 1981-1989 рр.

Олійник В.М. – 1989-1997 рр.

Кеда І.О. – 1997- 2002 рр.

Гнатюк Д.С. – 2002-2005 рр.

Кеда І.О. – 2005-2010 рр.

Денисюк Д.Д. – 2010 р.